Розвиток бігового рисистого спорту та поширення гри на гроші на іподромах (тоталізатор засновано у 1887 р.) привели до того, що в країнах Європи, раніше ніж у Росії, розпочали роботи із схрещування орловського рисака з американським з метою вирощування більш дешевих призових коней. Схрещуванню сприяло ще й те, що у багатьох країнах європейського континенту була значна кількість орловських кобил. Згодом схрещування (метизацію) цих порід почали проводити і в Росії – на Хреновському, а в Україні – на Дібрівському кінних заводах, стимулятором цього були також призові суми. Так, у 1880 р. на іподромах для рисаків Росії було розіграно 110 тис. рублів, а в 1915 р. – 6 млн. рублів золотом.
В історії створення російської рисистої породи коней виділяють три періоди.
Першій період – 90-ті роки ХІХ ст. – 1914 р. Цей період характеризується проведенням великої кількості схрещувань переважно кращих орловських кобил з американськими жеребцями. В цей період схрещування мало переважно промисловий характер, але в деяких випадках відбувалося поглинання ознак орловського рисака. Мета створення нової породи не ставилася.
Другий період – (1914 – 1927 рр.) – це період проведення схрещування помісей між собою, зворотного схрещування їх з орловськими жеребцями з метою підвищенням масивності та поліпшення запряжних форм. До 1932 р. на деяких кінних заводах використовувалися чистопородні американські жеребці, завезені перед Першою світовою війною.
Третій період (1927 – 1949 рр.). На другій Всеросійській нараді з тваринництва (1926 р.) було прийнято рішення про використання наявного фонду помісей для виведення нової породи рисаків. Основним методом стало розведення помісей бажаного типу «в собі». Крім того, в плановому порядку застосовували зворотне схрещування з орловськими жеребцями тих помісних кобил, які відрізнялися від інших вкороченістю тулуба, недостатньою масивністю, витонченим скелетом, наявністю недоліків та вад екстер’єру. Успіху роботи сприяли відновлення (з 1922 р.) випробування рисаків на іподромах, а також поліпшення умов годівлі, утримання та ведення племінної роботи. Слід зазначити, що селекційна робота на всіх кінних заводах проводилася за єдиним планом, складеним О.М. Владикіним.
Нова порода рисаків – російська – затверджена в 1949 р. Якщо орловський рисак періоду 1845 р. був 10-породною поміссю, то російського рисака створено простим відтворним схрещуванням двох спеціалізованих рисистих порід – орловської та американської. У ній вдало поєднано великий зріст, масивність і нарядність орловських з високою жвавістю американських рисаків.
Племінна робота з кіньми російської рисистої породи проводилася у напрямі посилення жвавості, скороспілості та плодючості при збереженні визначених типів – масивного запряжного, середнього та спортивного. Для цього селекційні програми того часу передбачали ввідне схрещування російських кобил з американськими рисистими жеребцями. З 1963 р. на заводи були поставлені куплені у США американські жеребці: Лоу Гановер 1.59, Білл Гановер 2.00,8, Мікс Гановер 2.01,2 та Ейпекс Гановер 2.00,8.
Сучасні російські рисаки мають суху конституцію, пряму спину, добре виповнений мускулатурою поперек, правильної будови кінцівки, міцні сухожилки і зв’язки суглобів, невелику оброслість гриви, хвоста та щіток порівняно з такою в орловських рисаків. У породі переважає гніда масть. Рідше зустрічаються ворона та руда.
Зважаючи на позитивний результат від схрещування, всі кінні заводи перейшли на поглинання вітчизняного рисака заокеанським, а останні десятиріччя і французьким. Тому цих коней частіше називають «призовий рисак».
Кращих призових рисаків в Україні розводять на Дібрівському, Запорізькому та Лимарівському кінних заводах, а також у приватних власників.