2023 року Дубровському кінному заводу виповнилося 135 років. З перших років існування і донині за кінним заводом міцно встановилася репутація провідної ролі у розведенні орловської рисистої породи, а згодом і російської рисистої ( призової породи ).

18 січня 1888 року – офіційна дата заснування Дібрівського кінного заводу. Основоположником заводу та його єдиним власником до 1917 року був  Д.К.Романов, син Костянтина Миколайовича, онук імператора Миколи 1.

Територія Дібрівського кінного заводу колись входила у великі володіння гетьманів Муравйових-Апостолів. Пізніше частина землі перейшла до генерала Маркова, який мав свій кінний завод верхових коней. Власники мінялися, останнім був полковник Фон-дер-Фельден. Ось у нього, через свого посередника Ф.Н.Ізмайлова, і була куплена земля, де засновано Дібрівський кінний завод, Д.К.Романовим.

З перших днів заснування заводу був закладений початок культурного кіннозаводства. Закупка коней та будівництво велося за власні кошти       Д.К. Романова і як він пізніше висловився: «Я никогда не жалел средств вкладывать в свой завод».
Були побудовані стайні, манежі, закладений заводський іподром, крита доріжка довжиною 400 м для тренування молодняка в негоду та ін., а також – житлові приміщення для робітників та службовців, приїжджа, казарма для молодих (неодружених) і т.д.
Першим управляючим Дібрівським кінним заводом став Ізмайлов Федір Миколайович, людина великого розуму, авторитет серед кіннозаводчиків, який прекрасно орієнтувався в питаннях зоотехнії та ветеринарії.

1899 — відкрита школа наїзників. Молодих людей готували для роботи у своєму заводі, відправляли працювати доглядачами, наїзниками в інші кінні заводи.

1900 рік – відкрито школу ветеринарних фельдшерів.

1902 рік – школа  ковалів з кування коней, яка пройшла витримку часом, у Дібрівці готували молодих людей цієї потрібної професії у конярстві ще довгі роки та повоєнний час.

Саме у Дібрівці 1894 року під керівництвом Ф.Н.Измайлова вперше було застосовано штучне запліднення коней. У Дібрівському кінному заводі в 1899-1900 роках проводив свої перші досліди зі штучного запліднення коней видатний  біолог, професор І.І.Іванов, праці якого з біології розмноження свійських тварин призвели до створення зоотехнічного методу штучного запліднення та отримали світове визнання.

Основний напрямок, вибраний в роботі конезаводу – орловська рисиста порода.

Друга порода, з якою працював завод – це  орлово-ростопчинська порода. Порода, про яку Ізмайлов Ф.М. висловився так: «…ці збільшені араби, подібних яким по нарядності рухів та елегантності немає ніде в світі».

Гірські ардени з’явилися в Дібрівці трохи пізніше інших порід, що розводяться, на початку 90-х років ХІХ століття. Робота з ними йшла успішно і вони незабаром знайшли широке визнання особливо в земствах і серед селянства.

В квітні 1917 року Д.К. Романов передав Дібрівський кінний завод у власність держави «…на каких угодно условиях и тем спасти его и разводимые в нем породы лошадей, в других местах исчезнувшие, от неминуемого уничтожения». Лише велика любов до коней спонукала великого князя вчинити саме так.

Влітку 1941 року кінний завод став місцем бойових дій, Дібрівка була окупована фашистськими загарбниками, а завод – підданий руйнуванню. Коней, яких не встигли вивезти, фашисти забрали до Німеччини разом з обслугою.
Після визволення Полтавщини у 1943 році почалося повернення коней з евакуації. Частину коней, які опинилися в англійській зоні окупації Німеччини, повернули на батьківщину після перемовин, в березні 1946 року.

Свого часу Дібрівський кінний завод назвали перлиною рисистого кіннозаводства. Адже поряд із  Лимаревським, Лозівським, Запорізьким кінними заводами Дубровці належить провідна роль у вдосконаленні орловської та російської рисистих порід.

    У Дібрівці з моменту організації і до сьогодні вирощено не одну сотню рисаків класу 2.15 і жвавіше, 2.10 і жвавіше, в т.ч. десятки рисаків класу 2.05 і жвавіше. Серед особливо видатних рисаків — Графік 1.57,6, Вертеп 1.59,8, Монреаль 1.59,5. Вратарь 2.00

     Близько до таких результатів підійшли Піон 2.00,1, Гліцинія 2.00,7, Галіфакс 2.02,5, Хватка 2.01, Гран-Лоу 2.02 Р, Гайда 2.01,8Р, 3.07,9Р, Регістр 2.01,3, Афоризм* 2.02,1, Карфаген 2.00,4, Географ 2.01,7, Київ 2.00, 9 , Парнас 3.09,2 та багато інших.

     За роки існування СРСР вихованці Дібрівського кінного заводу десять разів виходили переможцями при розіграші Великого Всесоюзного призу (Дербі) – Гільдеєць, Гільда, Гість, Баядерка, Горта, Джільда, Згідний, Гагач, Гугенотка, Гібралтар. Вісім разів Дібрівські орловці вигравали головний приз для орловських чотирирічних рисаків приз Барса – Дукач, Вальс, Епізод, Подвиг, Увєренний, Піон, Дельфін (під час гастролей на Московському іподромі в 1998 р.) на рахунку дібрівських рисаків багато перемог у міжнародних змаганнях на іподромах Франції, Швеції, Німеччини, Фінляндії , вже в роки незалежності України – на іподромах Угорщини, Чехії, Словаччини. Коні заводу неодноразово експонувалися на виставках досягнень народного господарства СРСР та України, де постійно отримували високі оцінки.

    За роки незалежності України нижчеперелічені рисаки виходили переможцями у Великому Українському чотирирічному призі – Гейм, Географ, Гумін, Глібт, Римлянка, Гайдук, Графік, Вертеп, Вологда, Кумач, Монреаль і це лише на Київському іподромі.

      Чемпіонами російської рисистої породи у різні роки визнані: Камін, Геометрія, Вілла, Регістр, Київ, Москва, Вертеп. В орловської рисистої породи найкращим рисаком за типом і екстер’єром визнано жеребця Поступок (у старшій віковій групі 1998 р.) Лауреатами орловської рисистої породи стали Шалун (2003 рік) і Ваза — найжвавіша кобила 4-х років на 1600м 2.06,4